Героїні фронту: історія медикині Майдану та ветеранки АТО Олени Рекус

В Україні немає людини, яку б не зачепила війна. Війна — яка кожному принесла свій біль. Сьогодні в ексклюзивному інтерв'ю Новини.LIVE дізнаєтесь історію медикині Майдану, ветеранки АТО та парамедикині ЗСУ. Жінка, яка пройшла окупацію Бучі, а сьогодні розробляє проєкти для демобілізованих військових. Волонтерка в тилу — Олена Рекус.

У цивільному житті була медичною сестрою карети швидкої допомоги

Я дуже поважала цінності нашої культури, але мене дуже засмучувало все, що відбувалося в нашій країні до Майдану. Цей "ментовський" режим. І я була рада, що український народ зрозумів, що так тривати не може, і піднявся. Я на Майдані була медиком, оскільки в цивільному житті була медичною сестрою карети швидкої допомоги. І я могла надати допомогу.

"Після Майдану я пішла в АТО" 

Звісно, після Майдану я пішла в добровільний батальйон АТО, де була два роки. Пізніше я повернулася  у 2016 році й почала працювати у військовому госпіталі. І всі, хто зі мною працював, ми всі між собою були пов'язані, бо ми працювали з військовими, їхніми родичами, батьками. І тоді адаптуватись до цивільного життя жінкам було дуже тяжко.  

Повномасштабне вторгнення та окупація Бучі 

Ми знали, що буде повномасштабне вторгнення, але ми не розраховували, що так рано. І коли нам подзвонили й сказали, що вже все, ми з чоловіком з Києва поїхали в Бучу. Ми намагалися вивезти батьків та родичів. Але ми зрозуміли, що ми не можемо покинути Бучу, бо багато цивільного населення залишилось. Ми розгорнули в Бучі госпіталь у школі, де надавали будь-яку допомогу. Мій чоловік партизанив. Пізніше нам повідомили, що буде евакуація. Це було 9 березня. Наступного дня ми евакуювалися.

"Я хотіла залишитись, але мене розшукували"

Я хотіла залишитися, але таких як я, АТОвців, розшукували. Пізніше мені сказали, що я була в топі розшуків у Бучі саме із жінок. Тому 10 березня нас вивезли друзі. Ми приїхали в Київ. Вже в Києві, у нас у квартирі, жило багато людей, можна сказати транзитом зупинялись, бо ми їм шукали можливості, як виїхати далі. Потім я везла людей до кордону і зупинилася у Львові. До мене приїхав чоловік, і ми взяли трохи амуніції та повернулися назад до Києва. Чоловік брав участь у близьких боях, я була з ТрО, а він був у формуваннях хлопців, які евакуювалися з Бучі. 

"Він розміновував, а я розбирала братські могили"

Після деокупації чоловік розміновував Бучу, а я розбирала братські могили. Ми сортували тіла. Коли просила допомоги у колег, щоб допомогли з тілами, то більшість просто говорили "Ні" та кидали слухавку. Я тоді була дуже втомлена, я вставала вранці та не могла підняти ноги… таке безсилля було. Я навіть пам'ятаю, як я раз дійшла до моргу, зупинилась, поплакала і пішла працювати. Я це робила свідомо, я розуміла, що в мене є ресурс це робити. Як на мене, жінки морально стійкіші від чоловіків. 

"Я пам'ятаю, як кацапи дзвонили мені з телефонів наших полеглих хлопців"

Я два роки була в АТО, я розуміла, що москалі нам не друзі і якщо ми не переможемо кацапів, то нам не буде життя. У 2014 році було багато добровольців, і ми тоді добре спрацьовували. Кацапи тоді не очікували, що ми будемо давати відсіч, вони думали, що це буде як із Кримом. І в них тоді не було такого озброєння, яке є зараз, вони опиралися на ДНР та ЛНР. Я пам'ятаю, як кацапи дзвонили мені з телефонів наших хлопців і казали: "Я под завалами, помоги мне". А я казала, а чого це ти російською говориш? Я розуміла, що це кацапи дзвонять. Але пройшла цей шлях. 

"Якби сказали, що потрібно їхати — їхала б не задумуючись"

Я розумію, чому зараз не вистачає медиків, бо багато втомилися. Зараз немає такого, що когось на примус повезуть на передову, такого немає. І що б ви собі розуміли, медики на "нулі" не працюють. Медичні штаби розташовані в такому місці, щоб можна було надати медичну допомогу і відносно спокійно оперувати. Але той, хто боїться, то хай не їде. В мене теж був страх, але вже там. І я не один раз казала чоловіку, де мене поховати. Але якби мені зараз хтось передзвонив і сказав: "Олена, треба їхати", то я б поїхала не задумуючись. 

"Жінки пішли, а ви тут сидите"

Я всім доносила інформацію, що на війні є жінки, які навіть краще працюють, ніж деякі чоловіки. Жінка може бути вправною кулеметницею, снайперкою, і я всім цивільним чоловікам це доносила. Звісно, були ті, які скептично ставилися до цього. Знаєте, я раніше приховувала, що я була в АТО, бо мене сама історія з АТО підламала, а потім зламала моє цивільне життя. Я старалася не говорити, бо я не хотіла, щоб мене жаліли. А зараз, якщо мені хоч хтось із цивільних чоловіків натякне, мовляв, що роблять жінки в армії. Я просто аргументую, що вони пішли за вас, а ви тут сидите.

"Я мала померти, але через три години його не стало"

Я була в добровольчому батальйоні в складі 71-ї бригади. Я пам’ятаю, це був Ізюмський напрямок, тоді його вперше поранило… мого чоловіка, і я його вивозила. Того дня я думала, що загину я. Мені приснився сон, і я знала, що загину. Я чоловіку пояснила, що робити, коли мене не стане: документи, гроші, паролі. А він мене за руку схопив і каже: “Ні, сьогодні не ти”. І  через три години його не стало. 

"Я забула, коли востаннє мріяла..."

Я зараз працюю над тим, аби наші хлопці, які повертаються звідти, мали можливість отримати тут психологічну допомогу, могли влаштувати своє життя, мали можливість працювати. Наша перемога для мене не буде безумовним щастям. Звісно, це радість. Бо розумію, що зараз є і буде багато травмованих людей і дітей, людей з ПТСР, зґвалтованих... яким потрібна буде допомога. Наше життя радикально змінилося. Далі роботи буде ще більше. Я не знаю, як я далі буду без чоловіка. Я забула, коли востаннє мріяла, але єдине, я постійно всім кажу, потрібно вчитись жити по-новому, бо як раніше вже не буде.

Додамо, Олена Рекус — членкиня ГО Veteranka. Це перша та єдина спільнота жінок України з військовим досвідом. 

Місія Veteranka — адвокація та захист прав, рівних можливостей для військовослужбовиць в армії. З 24 лютого частина ветеранок повернулася на війну, щоб на рівні з чоловіками захищати нашу країну, а інша частина сформувала міцний тил. До організації приєдналася велика кількість цивільних волонтерок і волонтерів, які невпинно допомагають країні у штабі швидкого реагування.

Сьогодні рух Veteranka відкрив збір "Зима близько" для забезпечення 200 захисників та захисниць, аби продовжувати ефективну боротьбу в умовах зими, не втрачаючи здоров’я, мотивації та людей через недостатнє спорядження. Серед основних запитів:  зимова зручна форма, берці, генератори, буржуйки, екофло та набори  медикаментів.

Зробити свій внесок:
моно 5375411208272588
PayPal Sozvezdyeseldereya@gmail.com

Реквізити:
Найменування отримувача: БО БФ ВЕТЕРАНКА
Код отримувача: 45043389
Рахунок отримувача: UA863052990000026009005028382
Назва банку: АТ КБ "ПРИВАТБАНК"