Як відзначали Святвечір давні галичани: звичаї, обряди і святкова кухня

Святкування Святвечора - важливе для усіх регіонів України, але на Галичині усіх традицій та звичаїв дотримуються особливо ретельно.

Про давні рецепти і цікавинки розповідають у Збручі.

Читайте також: Історія заснування львівської "Просвіти": старовинні знімки перших будівель

Давні звичаї

Усіх галицьких різдвяних традицій і не перелічити, настільки їх багато. Але основна з них - це, звичайно, 12 страв, які подають у Святвечір, та про них згодом. Дуже важливий звичай галичан - солом'яний дідух. Це символ врожаю та предків у вигляді снопа з жита, вівса та пшениці. Його зазвичай спалюють на третій день.

Також на Галичині з давніх-давен зберігся звичай плести солом'яних павуків - наші предки вірили, що саме вони свого часу приховали місце народження Ісуса. Також раніше існувало повір'я, що якщо жінка не може завагітніти, їй потрібно стати під одним з таких плетених павуків. Прикраси розвішували по усьому дому - над іконами, дверима, у кутах. 

Містичні обряди

Обов'язковим було наступне правило - усе має бути готовими до сходу першої зорі. І не тільки дванадцять страв, а й сита худоба в хліві, і сніп-Дідух, і сіно та скатертина-обрус для столу, і солома для підлоги, і цукерки та горішки для дітей.

Щойно сходила перша зоря, чоловіки заносили Дідуха до хати, примовляючи колядки: "Віншую вас в Коляді,/ Проживайте в гаразді,/ Без клопоту, без біди,/ Аж до другої Коляди".

Сніп сіна ставили на покуті - куті, протилежному до печі, а потім починали розспати солому - по столі і підлозі. На стіл, окрім соломи, клали ще й обрус, вишивану скатертину.

"Потім всі, крім, зазвичай, господарів (бабці з дідом), зображують свійських тварин, особливо тих, хто в'є гнізда – ми, малі, присідали на долівку, із соломи намагалися навколо себе звити гніздо та кахкали, як качки, ґелґотали, як гуси, кокали та кукурікали, мов кури й когути, інколи мекали, мукали й рохкали, як домашня німина (худоба). Господарі засипали нас солодощами, які ми навипередки намагалися зловити чи підібрати і затягнути до свого гнізда побільше (тепер цукерки й горішки дають не мені з братом, а молодшим членам родини). Чим більше ми зображували якоїсь живності, тим більше тої живності мало прибути на господарстві наступного року", - згадує галичанин Борис Явір Іскра.

Святкова кухня

На Галичині, зрештою, як і в інших регіонах України, до Святвечора готувалося 12 страв. Серед них - пісний борщ, салат із квашеної чи свіжої капусти, голубці з пшоном, тушкована капуста з грибами, варена картопля або каша, квасоля, вареники з капустою, грибами, картоплею, вишнею, маком та грушками, грибна й рибна юшки, смажені гриби з цибулею. Ну і, звісно, найважливіша страва усього вечора - кутя.

На Галичині кутю зазвичай варять густою, без узвару - за консистенцією вона як каша - і туди додають багато горіхів, маку та меду.

По кутах столу також обов'язково розкладали монетки і часник - ще одна давня традиція, яку шанують і сьогодні.

Більше новин про історію Львова:

• У Львові на різних вулицях міста можна зустріти пам'ятники діячам України і не тільки. Але не всі монументи дійшли до наших днів. Є й ті, які з тих чи інших причин були втрачені або ж демонтовані.
• Історія львівського злодія - століття тому один з львівських грабіжників за адвоката продав свою коханку.