Неоготика, бароко та рококо: ТОП-5 найпопулярніших релігійних споруд Львова серед туристів

Неодмінною складовою архітектури старого європейського міста є різноманітні релігійні споруди. Львів – зовсім не виняток з правил. Місцеві храми яскраво вирізняються своєю красою та величністю посеред інших міст України.

Новини.LIVE розповість про 6 найпопулярніших серед туристів місць духовної сили.

Церква святих Ольги та Єлизавети

Церква-візитівка, що зустрічає та зачаровує всіх туристів, які добиралися до Львова залізничним сполученням. Споруда, виконана в неоготичному стилі, була збудована в пам'ять про імператрицю Єлизавету Баварську, відому як Сісі, – дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I.

Церква має досить трагічну передісторію свого створення. 10 вересня 1898 року молодий анархіст Луїджі Лучені поранив загостреним ножем у серце шістдесятирічну імператрицю Сісі. В цей день жінка гуляла по набережній Женевського озера. Там вона мала сісти на борт пароплава Genève, що відпливав до міста Монтре. Не усвідомлюючи серйозності поранення, імператриця зійшла на борт пароплава та померла, стікаючи кров'ю.

Убивця сподівався вбити принца королівського дому Орлеанів, проте не зміг його знайти, тож замість нього він вирішив вбити Єлизавету. Після скоєння злочину Лучені казав: "Я хотів вбити когось з королівської сім'ї, тож для мене не мало значення, кого саме з них". В пам'ять про убиту Єлизавету Баварську восени 1904 року за кошти польської громади почали будувати храм. Вже в 1911 році відбулося його урочисте відкриття.

На початку Першої світової війни на військові потреби австро-угорський уряд конфіскував церковні дзвони. В 1918-19 рр. під час українсько-польської війни костел пошкодила українська артилерія. Про це польські окупанти залишили пам'ятку на стіні будівлі за написом "З української облоги 6 і 9 березня 1919 року".

Під час радянської окупації в 1970-х роках церква слугувала складом. Але вже у 1991-му її передали греко-католицькій громаді й освятили як церкву св. Ольги та Єлизавети. До речі, якщо піднятись на дах храму (а така опція наявна), то з висоти пташиного польоту можна побачити центр міста, головний і приміський вокзали.

Собор святого Юра

Згідно з однією з давніх легенд, Святоюрську гору заселили приблизно у 1280 році. Там знаходились печери, у яких усамітнився чернець Василь (Василиск), що спокутував "нелюдську різню бранців, до якої дійшло за його проводом перед двадцятьма роками в Судомирі". І саме за його порадою Лев Данилович побудував на цьому пагорбі букову церкву, обвів її чернечими келіями та віддав під опіку святого Юрія, старійшини війська святих, що боровся з пекельними примарами.

Перша дерев'яна церква, побудована на цьому місці, згоріла у1340 році. І вже наступного року на її місці звели кам'яний храм. Через те, що він знаходився на віддалі від основних оборонних споруд міста, йому надали деяких рис фортифікації. Того ж 1341 року відлили дзвін "Дмитро" – сьогодні один із найстаріших збережених дзвонів України.

Сучасного вигляду собор набув у XVIII столітті за проєктом австрійського архітектора Бернарда Меретина. Ідея належала митрополиту Андрею Шептицькому. Спочатку хотіли зберегти давній храм, але він знаходився у користуванні світського духовенства і ченців василіанського монастиря, що призводило до конфліктів. Ці обставини змусили знести стару церкву і спорудити новий храм.

Наразі собор володіє одним із найстаріших дзвонів України. До того ж на його території поховані відомі діячі УГКЦ – митрополит Андрей Шептицький, патріарх Йосиф Сліпий та інші. А до 1991 року тут зберігались останки князя Ярослава Осмомисла.

Костел і монастир бернардинів

Перша згадка про будівництво датується 1460 роком: для того, щоб звести дерев'яний монастир та каплицю св. Андрія біля Галицької брами, львівський староста Анджей Одровонж пожертвував чималі гроші. У 1456 після епідемії чуми (вижив 1 з 5 монахів) міщани спалили монастир. Тому пан Одровонж виділив кошти на нове будівництво – теж дерев'яних, але значно більших костелу та монастиря.

У 1511 будівля знову згоріла – цього разу під час облоги Львова. У 1514 його відбудували пруським муром з дерева та цегли. А вже наприкінці XVIст. вирішили розширити земельну ділянку та збудувати значно більшу обитель.

Сучасного вигляду монастир почав набувати ще з XVII ст. – згідно з ідеєю ченця Бернарда Авелідеса та проєктом італійського архітектора Паоло Домінічі. У 1630 завершили всі будівельні та оздоблювальні роботи. Довгий час монастир бернардинів слугував зовнішнім форпостом системи укріплень Львова. З усіх оборонних структур будівлі до сьогодні збереглися лише східна стіна укріплень та Глинянська вежа з боку пл. Митної.

На території храму розташовується давня криниця, яку спорудили у 1620 році. За легендою, на цьому місці вдарило цілюще джерело, адже саме там у 1484 році поховали святого Яна з Дуклі. Це розцінили як справжнє чудо: св. Яна перепоховали, а на місці джерела викопали криницю.

Преображенська церква

Сучасний храм збудували на місці костелу Найсвятішої Трійці отців Тринітаріїв. У1703 році вони прибули з Іспанії та заклали свій монастир біля Краківської брами. У1783 році монастир закрили, а його будівлі передали університету, який зруйнували під час артилерійського обстрілу та пожежі у 1848 році.

Будівництво сучасної Преображенської церкви хотіли розпочати у 1850 році, але втілити задум у життя не вдалось. Будівництво розпочали аж у 1874 році згідно з проєктом, запропонованим Сильвестром Гавришкевичем. Храм будували впродовж двадцяти років (з 1878 до 1898).

Освятили Преображенську церкву у 1906 році. У 1923 році у цій святині вперше на західноукраїнських землях відбулася Божественна Літургія літературною українською мовою.

Саме у цій церкві 5 лютого 2015 року відспівували відомого українського музиканта Андрія Кузьменка більш відомого як Кузьма Скрябін.

Вірменський кафедральний собор

Ця пам'ятка архітектури належить до Світової спадщини ЮНЕСКО. Це єдиний храм Вірменської апостольної церкви в Західній Україні. Церкву збудував майстер Дорінг ще у XIV столітті (1363-1370 рр.). З 1367-го вона стала соборною, адже у Львові утворили єпархіальний центр вірменів Русі та Валахії.

Собор багато разів перебудовували. В1437році навколо нього звели відкриту арочну галерею, яку спочатку в 1671 переробили у захристію, а в 1731 – в ризницю. В 1630 прибудували прямокутну наву. А після пожежі 1712 року інтер'єр оформили в бароковому стилі. В радянський час Вірменський собор закрили: спочатку приміщення використовували як фондосховище Львівської картинної галереї, а з 1953 року – як музей імені Леніна. Вірменській громаді церкву повернули лише у 2000-му.

На території собору знаходиться рештки вірменського цвинтаря. Найстарішим надгробним плитам близько 600 років. Їх перенесли з кладовищ інших вірменських храмів і монастирів, яких вже декілька століть не існує у Львові. Також купол будівлі має унікальну конструкцію: він спирається на пустотілі ребра, викладені з глиняних глечиків.