Робота в небі під час війни — як сьогодні літають українські стюардеси

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну робота українських стюардес змінилася кардинально. Закриття повітряного простору, евакуаційні рейси, підвищені ризики та постійне напруження — все це стало новою реальністю для бортпровідниць. 

Як сьогодні працює українська стюардеса, де застала повномасштабне вторгнення та чи хотіла змінити свою професію під час війни, розповіла в інтерв'ю Новини.LIVE бортпровідниця Вікторія Сахарук.

Історія стюардеси Вікторії Сахарук

Стюардеса Вікторія Сахарук родом із Черкаської області, їй 28 років. І до того, як стати бортпровідницею, дівчина працювала адміністратором у готелі.  

"Я працювала за фахом в готелі, але коли я дивилась на відрядників, які проживали в готелі, я теж захотіла мати відрядження. Мені захотілось спробувати щось інше. А мій директор каже, — та куди ти підеш? Може, ще стюардесою станеш? І так я подала вакансію на стюардесу", — каже Сахарук.

Перший політ у небі Вікторія здійснила під час COVID-19. Вона пригадує, завдяки колегам не відчувала жодного страху.

"Перший рейс був до Хургади. Всі мені допомагали, виручали і я почала відчувати, що це моє. І я "припасувалась". Вже п'ять років працюю", — додає дівчина.

Якщо під час пандемії рейси з України були звичними, то велика війна внесла свої корективи. Вікторія розповіла, що повномасштабне вторгнення застало її в Одесі. На щастя, компанія швидко зреагувала на ситуацію, почалися евакуаційні рейси.

"Тоді було страшно. Ми з колегами, великою сім'єю, намагались доїхати до Львова. Місяць я не могла вернутись в небо. Перший політ у воєнний час у мене був з Кишинева в Анталію", — пригадує бортпровідниця.

Сьогодні Вікторія літає з Молдови, Румунії та Польщі. Вона каже, ситуація покращилась. Але графіки такі, що ти сам собі не належиш.

"Якщо колись, ти вилітав зі Львова на два, три дні й повертався назад, то сьогодні тебе декілька тижнів може не бути вдома. Ти сам собі не належиш, але підтримка колег, правильне планування дають можливість вирішити свої справи на землі",  — наголошує Сахарук.

Дівчина каже, попри труднощі, вона бачить стабільність у свої професії, у своїй компанії. 

"Ти ніколи не знаєш, в якій країні підпишеться контракт наступного разу. Який контракт тобі випаде  — це також фарт. Але умови налагодилися в кращу сторону. Компанія дбає про нас", — додає Вікторія.

Авіація  — це люди, каже бортпровідниця. Їй подобається літати попри все. Тому професію не планує змінювати.

"Мої колеги — це моя сім'я. Коли ти заходиш у літак, то найперше старший бортпровідник запитає, хто як себе почуває, в кого який настрій. Всі один за одного", — наголошує українська стюардеса.  

Сьогодні багато стюардес із нетерпінням чекають повернення до мирного неба, коли вони знову зможуть виконувати свою роботу без страху та небезпеки з України.

Нагадаємо, ми раніше писали, який Boeing піднявся у небо з прапором України.

Ми також писали, чому НАТО направило авіацію в Чорне море.