Історія першого львівського аеропорту на Левандівці

Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького, що на Скнилівку, чи не щомісяця запускає нові рейси та сполучає культурну столицю України з іншими містами по всьому світу. Але так було не завжди. Майже сторіччя тому всі авіашляхи вели до.. Левандівки!

Новини.LIVE пригадало, коли й чому Левандівка стала основним центром авіажиття на Галичині.

Перше летовище в місті Лева

Левандівка – район, що славиться норовливим характером та асоціюється у багатьох львів'ян із лихими 90-ми. Але, окрім того, ця місцевість може похизуватися й цікавими назвами своїх вулиць, які так і норовлять до неба: Повітряна, Пропелерна, вулиця Пілотів. А це зовсім не спроста.

Річ у тому, що в 1914 році саме на Левандівці був збудований перший у Львові аеропорт. До речі, він мав аналогічну назву, що й сучасне летовище – "Львів". Аеродром був зведений австрійцями, які активно готувалися до Першої світової. Він розташовувався у східній частині району, на Янівських луках та мав виключно військовий статус. Згідно з мобілізаційним планом Австро-Угорської імперії на випадок повномасштабного конфлікту з Росією, після початку бойових дій з Відня та Герца сюди мали прибути 11-та і 14-та авіаційні роти. Однак після початку Першої світової війни через певні затримки й тактичні прорахунки цього не сталося.

Отож, перший львівський аеропорт розташовувався між залізничним вокзалом і станцією "Клепарів". Злітна смуга левандівського летовища розміщувалась у районі перехрестя теперішніх вулиць Повітряної та Сяйво. Зі сторони залізниці розташовувалися великі будівлі, у яких розміщувалися майстерні з ремонту авіадвигунів та літаків, слюсарна і столярна майстерні.

В окремих будинках були склади запчастин, цех для фарбування техніки, ангар для літаків, що потребували ремонту, зброярська майстерня та гаражі. Поруч знаходилися пожежна помпа з приводом від електротурбіни та барак охорони. У двох залізничних вагонах розташовувалась електростанція з бензиновим двигуном, який мав потужність 100 кінських сил. Її використовували для польових ремонтів. Для канцелярії, телефонної станції та їдальні були виділені окремі приміщення. Ближче до станції "Клепарів" знаходилися склади авіабомб.

Літаки розміщували у трьох великих і кількох менших ангарах, залежно від моделі. До того ж на території летовища знаходилось спеціальне піщане поле для польотів. Після організації пасажирського руху під потреби канцелярії цивільних авіаліній використовувалося кілька залізничних вагонів. Згодом, військові передали цивільним невеликий дерев’яний будинок.

Левандівський аеропорт під час баталій Великої війни

Тож у 1914 році Австро-Угорська імперія не встигла вчасно відреагувати на події, що відбувалися в межах східного фронту, та забарилися з ротацією свого авіафлоту на Галичину.

Росіяни ж своєю чергою виявились кмітливішими та розсудливішими. У 1915 році під час окупації деяких територій сучасної Західної України Російською імперією на аеродромі базувалися московські бомбардувальники "Ілля Муромець". Це загальна назва декількох серій чотиримоторних біпланів, що випускалися в Російській імперії на Російсько-Балтійському вагонному заводі протягом 1913-1918 років. На той час вони були найбільшими літаками у світі. До слова, їхньою розробкою займався український авіаконструктор Ігор Сікорський. Зокрема, на Левандівці з травня по червень базувалися два єдині придатні тоді для бойових польотів літаки цього типу: III та "Київський", відряджені сюди на фронт для допомоги Третій армії.

Але з червня 1915 року на аеродром знову повернулися австрійські війська. Приміром, тут розміщувався 4-й цісарсько-королівський летунський парк, який виконував роль ремонтної бази. Тоді тут розміщувались майстерні з ремонту авіадвигунів та літаків, слюсарна та столярна майстерні. Деякі будинки обладнали під склад для запчастин, цех для фарбування літаків, зброярську майстерню, гараж та ангар для літаків, що потребували ремонту.

Цивільна авіація та польсько-українські баталії

Перші зразки авіатехніки були далекими від досконалості. Так, наприклад, тодішні літаки були не в змозі підняти в повітря понад 130 кілограмів. Але кожен мінус при великому бажанні завжди можна обернути в плюс. Тому багато літаків на початку XX століття почали застосовувати для перевезення пошти.

20 березня 1918 року на літаку "Бранденбург", прикрашеному австрійськими та українськими прапорами, відбулося випробування маршруту першого в Україні регулярного поштового авіарейсу Відень – Київ з проміжними посадками у Кракові, Львові та сучасному Хмельницькому. Поштова авіалінія між Австро-Угорщиною та Українською народною республікою проіснувала до 5 листопада 1918 року. Головною причиною стала низька рентабельність перевезення кореспонденції. Адже пілоти могли літати лише вдень, орієнтуючись по наземним об’єктам. Нічна навігація на той час не була достатньо розвинена. Тільки пізніше – з 1927 року – на дахах великих будинків та залізничних вокзалів почали писати назви населених пунктів, які підсвічували кіловатними прожекторами.

Під час польсько-української війни летовище перебувало під контролем поляків та стало головною базою польських повітряних сил. Зокрема, перша в історії операція авіації війська польського, яка відбулася 5 листопада 1918 року, була здійснена саме літаками, що базувалися на Левандівці, і була направлена проти ЗУНР. Загалом, на озброєнні Львівської авіаційної групи налічувалося 14 військових літаків.

Свого часу Авіація УГА також здійснила кілька атак на аеропорт. Однак, протягом 1918-1920 років летовище було під повним контролем польських авіаційних формувань.

З травня 1919 року Левандівське летовище, як допоміжне, використовувала 39-та розвідувальна ескадрилья, яка була частиною Армії Галлера. З жовтня 1919 року на Левандівці базувалася новостворена 7-ма авіаційна ескадрилья імені Тадеуша Костюшка, утворена з американських добровольців для захисту Львова від радянського наступу. Після закінчення радянсько-польської війни, у 1920 році польську авіацію було переформатовано. На Левандівці став базуватися 6-ий авіаційний полк.

Після закінчення активних військових дій на території Галичини, життя поступово переходило в цивільне русло. Функціонування аеропорту "Львів" на Левандівці не лишалось осторонь загальних тенденцій. 2 серпня 1922 року на летовище сів літак "Юнкерс Ф-13" акціонерного товариства "Польська повітряна лінія "Авіаллойд", який летів першим регулярним пасажирським рейсом Гданськ – Варшава – Львів.

Згодом підприємство було перейменоване на "Польська авіалінія "Аерольот", після чого воно придбало літаки "Фоккер", що дозволяли долати відстань між Львовом і Краковом за 1 годину 25 хвилин.

Кінець епохи

У 1923 році було ухвалено рішення збудувати для Львова новий аеропорт поблизу села Скнилів, адже аеропорт на Левандівці було неможливо розширити через навколишню забудову.

Будівництво розпочалося у 1925 році й закінчилося у 1936 році, однак, перебазування відбулося вже у 1929 році, коли новий аеропорт "Львів" на Скнилові замінив левандівське летовище.

У 1930-х територію колишнього летовища розпланували під мережу майбутніх вулиць. Однак їх забудова одно-двоповерховими будинками почалась лише у 1950-х роках.