Це сором для армії — історія бійця з Луцька, який втратив обидві ноги
Поділитися
Він — ветеран АТО, офіцер, військовослужбовець 100-ї окремої механізованої бригади тероборони. Два місяці тому 34-річний Андрій Соломін з Луцька отримав бойове поранення на фронті. Чоловік втратив обидві ноги й сьогодні відновлюється у львівському шпиталі.
Про те, чому вступив до лав ЗСУ, як отримав поранення та чому, на його думку, українська армія не готова до війни, і не тільки — читайте в матеріалі Новини.LIVE.
Історія бійця Андрія Соломіна
До повномасштабного вторгнення Андрій Соломін працював на фірмі у свого друга. Цікавився спортом, ходив до спортзалу, а також займався плаванням. Завжди хотів бути у формі. І у 2014 році пішов воювати в АТО, а в лютому 2024-го вступив до лав ЗСУ.
"Я не можу сказати, що в мене був великий досвід з 2014 року, але коли почалась повномасштабна війна, зрозумів, що це не АТО. І я зробив те, що мав зробити кожен чоловік, — пішов до військкомату", — каже Андрій.
Отримав поранення на Авдіївському напрямку
На фронті чоловік був командиром роти і про своє поранення каже, він як офіцер не мав іншого вибору.
"Я знаю, що офіцер має бути з людьми. Коли ти заходиш на позицію, то офіцер заходить першим, а виходить останнім. От я останнім і виходив", — додає військовий.
Своє поранення він отримав на Авдіївському напрямку, поблизу села Новоолексіївка.
"Між Очеретним та Новоолексіївкою я отримав поранення. Ми вже були в колі оточення ворога. Комбат дав усний наказ відходити, але це не просто сказати людям, — відходимо, це буде хаос для нас, а для ворога плюс. Тому я розказав всім, що робити, що мінувати, що підірвати, щоб ворогу нічого не дісталося", — зазначає чоловік.
"Ще в польоті зрозумів, що втратив ноги"
На виході із села у чоловіка під ногами вибухнув ворожий снаряд.
"Коли відбувся вибух і я підлетів, побачивши свої дві ноги в повітрі — а в такі миті час дуже повільній, — і впав, то думав, що ліву ногу ще можна спасти, а праву між ступнею і коліном посередині просто обрізало. Тоді ще в польоті, до приземлення, я зрозумів що ніг у мене не буде", — пригадує військовий.
Після поранення Андрія відвезли в Мирноград. Він був у важкому стані, втратив багато крові, а також пережив клінічну смерть.
"Якщо є бажання, то можна все пережити"
"Дружина молодець, більш позитивна за мене. А батькам важко, звісно, але вони не розуміють, що якщо є бажання, то можна пережити все", — додає військовий.
Недбалість української армії
У Львові чоловік пережив ще декілька операцій та вже проходить реабілітацію. Мріє знову плавати. Та попри все, він як військовий не може змиритись з недбалістю в армії.
"Я раніше служив в піхоті, і туди відправляють різних людей — від 18-річних дітей до алкоголіків. І їм треба виконувати бойові завдання, але вчити їх часу немає. Мені прикро про це говорити, але на 10-й рік війни у нас немає забезпечення, немає нормального бронежилета, і мені за це соромно", — зазначає офіцер.
Сам заробляєш, сам купуєш
Чоловік каже, що кожен військовий воює за свої гроші, які йому платить країна.
"Кожен хлопець в армії бронежилет ставить під ліжко і купує за свої гроші якісний, українського виробництва. І так само з плитами. Тобі не виділяють нічого, ти воюєш за свої гроші: ремонтуєш машину, купуєш екіпіровку. Це не новина, але це позор", — каже Андрій.
"Турнікет — це державне майно"
Військовий зазначає, що в Україні турнікет є інвентарним майном і якщо ти його втрачаєш, то маєш у п'ятикратному розмірі за нього заплатити.
"Чому я маю за це платити? Багато техніки втрачається, це зрозуміло, це війна, але чому у мене на балансі "висить" втрачена техніка, а нову я взяти не можу? І дуже багато таких моментів, які тобі не дають нормально працювати й воювати", — обурюється Андрій.
"Якщо мої ноги врятували життя людей, то хай так і буде"
Військовий вірить в нашу перемогу, але додає, легше її досягнути, коли всі працюють разом.
"Я вірю в нашу перемогу, але набагато легше воюється, коли бачиш, що з тобою влада і з тобою люди. Я мрію побачити океан та зустрітися з хлопцями. Мені ставили питання, якби я міг щось змінити того дня, коли отримав поранення, що б я змінив. Я кажу — нічого. Бо якщо мої ноги вартують життя 33 людей, які вийшли цілими та здоровими, то хай буде так", — переконує військовий.
Нагадаємо, ми раніше писали, що очікує на студентів, які уникають військової підготовки.
Ми також писали, як українські воїни на Харківщини показують героїзм і незламність у боротьбі з окупантами.
Читайте Новини.LIVE!
