Живе без очей — історія захисника, який втратив зір на війні
Поділитися
Війна нещадно змінює життя, залишаючи на тілі та душі незгладимі рани. Один із героїв, чия доля стала символом незламності, — це український захисник, який втратив зір, але не втратив віру в життя. Він родом з Хмельниччини, йому 33, у нього троє дітей, і він вступив в лави захисників ще за рік до повномасштабного вторгнення.
Ким був до початку великої війни, як отримав поранення та як заново вчиться ходити військовий Павло Марцинюк, читайте у матеріалі Новини.LIVE
Історія військового Павла Марцинюка
Український військовий Павло Марцинюк у цивільному житті працював водієм, а в 2021 році пішов на контракт в десантно-штурмові війська. Був на сході України, на Донецькому, Луганському, Харківському напрямках.
"Перша посада — водій-радіотелефоніст. Пройшов бойове злагодження зі своїми побратимами, і ми виїхали в зону ООС. І з того часу, і коли стала повномасштабна — так сказати, втягнувся, познайомився з хорошими своїми побратимами. Багатьох уже немає в живих. Вічна їм пам'ять", — каже Марцинюк.
Чоловік каже, на фронті кожна секунда може стати фатальною. Своє поранення він отримав під час проходження основ інженерної підготовки.
"Інструктор взяв протитанкову міну, відніс від мене вліво десь на метрів 2 чи 3, і стрибнув на неї. З незрозумілих мені причин. І ось такі наслідки. Я втратив зір, втратив можливість побачити своїх дітей, найстрашніше, що я в житті боявся", — пригадує військовий.
Після тривалого лікування чоловік опинився перед новою реальністю: повна темрява. Важко було прийняти, що тепер усе доведеться вчитися робити заново. У військового була надія, що хоча б одно око вдасться врятувати, але ні. Йому встановили імпланти, але він не падає духом.
"Я дякує Богу за те, що живий. Руки й ноги залишилися. Зможу ходити, руками щось робити", — наголошує захисник.
Переживши численні операції та маючи підтримку родини, побратимів і волонтерів він зумів зробити перший крок — буквально і метафорично. Сьогодні чоловік проходить реабілітацію в Центрі "Незламні".
"Тут я набуваю нового досвіду, навчаюся, як пересуватися, орієнтуватися. Я не хочу почуватись безпорадним, я хочу допомагати своїй родині, своїм дітям. Що я зараз можу? Я зараз нічого не можу. Морально зараз трохи важкувато, але вірю в те, що я десь себе віднайду", — ділиться думками Павло.
З його слів, у планах — допомагати, надихати, подібних собі людей, бо війна внесла в життя людей неповоротні зміни.
Нагадаємо, ми раніше писали історію захисника, який захищав Київ, отримав поранення на фронті та пройшов довгий шлях реабілітації.
Ми також писали, скільки виплат будуть отримувати військовослужбовці, які зазнали поранення під час виконання бойового завдання.
Читайте Новини.LIVE!
