Втратив кінцівки, але не втратив життя — історія бійця, який вчиться заново ходити

Василь Курилович, родом із Тернопільщини, до 24 лютого працював лісником. Коли почалось повномасштабне вторгнення, долучився до місцевої самооборони, а згодом мобілізувався та став кулеметником. 

Про те, як вступив в лави ЗСУ, отримав поранення, проходить реабілітацію та як чекає на нові "ноги термінатора", — читайте в матеріалі Новини.LIVE

Історія українського захисника 

 — Я працював лісником, займався вирощуванням лісу, збереженням його для наступних поколінь. У мене є дружина та двоє дітей. Також я вирощую декоративні рослини для озеленення будинків. 

 — Коли почалось повномасштабне вторгнення, ми із сімʼєю були в нашому селі. Там я долучився до самооборони, хоча хотів йти добровольцем, але сімʼя була проти. 

Пройшов ВЛК та пішов воювати

 — На державній роботі потрібно було пройти ВЛК і вже після комісії мені сказали, що я придатний до служби. І в мене була законна підстава йти воювати. 

 — Коли я мав на руках повістку, я підійшов в одну із бригад Нацгвардії. Тоді як раз формувалася бригада наступу, так я потрапив в "Червону калину". 

Втратив обидві ноги та частину руки

 — Бойові дії ми проводили в контрнаступі на Запорізькому напрямку. Ми виходили з позицій, я виходив крайнім, і на мене прилетів дрон камікадзе. Я отримав травму одразу двох ніг та правої руки. 

 — Побратими мої повернулися за мною, наклали мені турнікети, але забрати мене не могли, бо сильно крило мінометами. Це було 2 жовтня 2023 року. Вже в госпіталі мені ампутували дві ноги, руку зберегли, тільки два пальці в запорізьких степах загубились.

"Втрата кінцівки — це не втрата життя"

 — Коли я лежав в окопі й чекав евакуаційну групу, тоді ще зрозумів, що мені неможливо зберегти кінцівки. Але я зрозумів, що втрата кінцівки — це не втрата життя. Тепер 21 століття, в нас можуть бути ноги як в "термінатора".

 — І вже тут я навчусь заново ходити. В залі активно займаюсь: на тренажерах, штангах, підтягуюсь на руках. В мене тяжке поранення, тому мені потрібні біонічні протези. 

"Захищати свою країну — це обов'язок кожного"

 — Війни бояться всі і я боявся. Будь-який вихід на позицію — це є страх, але страхом можна навчитися володіти. Відстоювати свою державу, це є обов'язок кожного українця. Так що хлопці, беріться за розум, поборіть страх і захищайте свою країну.

Нагадаємо, ми раніше писали, як командир взводу 241 бригади відновлюється у Львові після ампутації кінцівки. 

Також, ми писали, як порноакторка з Львівщини допомагає пораненим українським захисникам.